Гаспачо із зеленої квасолі, солодкого перцю та огірка

Сумна правда про помідори полягає в тому, що принаймні значну частину року їхній смак не витримує жодної критики. Особливо доречно говорити про це взимку й протягом майже всієї весни! У цей період помідори, хоча й лежать на прилавках у будь-якому супермаркеті, зазнають приголомшливої метаморфози: стають тонкошкірими, водянистими, бляклими, борошнистими й… радше розчаровують, ніж прикрашають наше меню. Водночас від середини літа й до пізньої осені цей дивовижний овоч (чи все-таки ягода?) стає незмінною примою будь-якого обіднього столу! Принаймні в нас, на півдні України, у буквально просочених сонцем і солоним повітрям Таврійських степах та Причорномор’ї, помідор виростає до небачених розмірів, починає «репатися» від власної стиглості, набуває щільної, м’ясистої консистенції й зацукровується настільки, що на зрізі видно великі кристалики фруктози. І якщо мені буде дозволено зробити таке трохи незграбне порівняння, то такий помідор хочеться в буквальному сенсі слова їсти вприкуску з чаєм замість цукру! Ми з Юлею в цю пору частенько майже так і робимо: їмо їх увечері замість «солодкого»!

До чого я все це вам так мальовничо розповідаю? Звісно ж, до одного відомого літнього супу, походження якого пов’язане з Андалузією (іноді званою Андалусією), знаменитим південноіспанським регіоном, де сонця й солоного повітря не менше, а, мабуть, і значно більше, ніж у нас. А ще тут є гаряче улюблене мною фламенко з горловими пронизливими піснями про кохання та зраду й яскравими, запальними танцями, що не піддаються жодному опису. А ще тут живуть чудові й горді люди, давні предки яких з’явилися внаслідок історичного поєднання войовничих і грубуватих племен вестготів з освіченими й витонченими, але не менш вправними в бою амазигами. Ці люди вміють чудово готувати. І суп, про який ітиметься в нашому рецепті, — блискучий тому доказ!

М-м-м-м… Усе-таки запитаю… Невже серед вас знайдеться хоча б одна людина, яка не куштувала гаспачо? Якщо це так, то радійте, дорогі мої читачі! Адже вам пощастило потрапити на кулінарний блог, у якому про гаспачо написано не просто багато, а непристойно багато!

Гаспачо з портулаку;

Гаспачо із цукіні;

Абрикосове гаспачо з огірком, м’ятою та мигдалем;

Гаспачо з помідорів, абрикосів і базиліку;

Гаспачо з апельсинів, огірків, селери та солодкого перцю з часниковими тостами;

Бурякове гаспачо по-барселонськи;

Гаспачо по-естремадурськи, або «гаспачо естременьйо».

У нашій версії гаспачо, і нехай вас це не дивує, помідорів немає. Можливо, ви цього не знали, але перші гаспачо помідорів і не містили, адже останні з’явилися в цьому іспанському супі лише у шістнадцятому столітті. Та й зараз дуже багато рецептів гаспачо не мають цього овочу у своєму складі. Зате в нашому супі є ароматна зелена квасоля, так само зелені солодкий і гострий перці, огірки, часник… — загалом усі інгредієнти, які традиційно додають до гаспачо, щоб по-справжньому надати цьому воістину літньому рогу достатку потрібного аромату й смаку. Кислотність супу за відсутності помідорів можна регулювати додаванням яблучного оцту.

Для створення кремової консистенції гаспачо використовуйте потужний блендер. Що вища потужність, то шовковистішою виходить суміш.

Насправді гаспачо має сотні, якщо не тисячі варіантів, але який би з них ви не задумали приготувати, ніколи не забувайте про домашні часникові сухарики! Будьте щедрими з кількістю олії, якою приправляєте суп, — вона не зробить його гіршим!

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 350 г зеленої квасолі (видалити хвостики та з’єднувальні волокна)
• 1 зелений солодкий перець вагою близько 250 г (очистити від насіння й грубо посікти)
• 5–6 огірочків загальною вагою близько 350 г (видалити кінчики й грубо посікти)
• 1 великий зубчик часнику (почистити)
• Невеликий стручок зеленого перцю чилі (видалити насіння й подрібнити)
• Чверть склянки подрібненого листя м’яти
• 20 мл яблучного оцту
• 80 мл оливкової олії
• Сіль (до смаку)

Приготування:

1. У сотейнику середнього розміру в киплячій воді бланшуємо зелену квасолю до стану аль денте протягом 3–5 хвилин (залежить від сорту та стиглості квасолі). Після приготування кладемо в миску з крижаною водою (воду, у якій варилася квасоля, залишаємо), щоб зупинити подальший процес приготування. Після цього перекладаємо в друшляк і даємо стекти. Потім на обробній дошці грубо січемо ножем. Викладаємо в чисту каструлю. Сюди ж кладемо огірки, часник, м’яту, солодкий і гострий перці, а також вливаємо оливкову олію, 300 мл охололої води з-під варіння квасолі та оцет.
2. За допомогою занурювального блендера перебиваємо вміст каструлі до ніжного однорідного стану (густоту регулюємо водою). Солимо до смаку й перемішуємо. Відправляємо в холодильник на дві години.
3. Подаємо холодним.