Рецепти страв з овочів, бобових і круп: гарніри, запіканки, рагу та самостійні страви.
Наша національна кухня, як це здебільшого сталося й у деяких інших народів світу, являє собою сукупність різних кулінарних традицій не лише корінного населення, а й численних етнічних груп,…
У більшості кулінарних довідників ірландське рагу (ірл. — stobhach або Stobhach Gaelach, що вимовляється відповідно як «стох» або «стох гелах») найчастіше характеризують так: тушкована страва, приготована з м’яса й коренеплодів, властивих Ірландії. Як і у випадку з багатьма іншими традиційними народними стравами, не всі навіть цілком автентичні рецепти стох гелах узгоджуються між собою. Зазвичай це залежить від місця й часу їхнього приготування. До звичного для будь-якого ірландця складу цього рагу зазвичай входить ягнятина або, в рідкісних випадках, баранина. Під останньою мається на увазі м’ясо вівці, якій до забою виповнилося понад один рік. Воно помітно щільніше й жирніше за ягнятину, а також має характерний запах і насичений смак. Утім, сьогодні баранину в Ірландії готують лише за необхідності — за браком іншого вибору. У минулому вівцю як цінне джерело вовни й молока селяни використовували в їжу лише тоді, коли вона вже не могла давати ні першого, ні другого. Іноді для приготування рагу беруть також м’ясо молодого козеняти. Крім м’яса, у справжньому стох гелах ви обов’язково зустрінете картоплю, моркву, селеру, цибулю, часник, квасолю, розмарин і петрушку.
Не можу стверджувати, що мені беззастережно подобається все, що готують під модним нині в нас брендом «азійська кухня» (особливо якщо йдеться про фастфуд). Ну, по-перше, попри те розмаїття страв, яке мається на увазі під цим поняттям, є в цій кухні дещо, що з часом «приїдається» (даруйте за невимушений каламбур) і починає добряче втомлювати. Точніше пояснити цю свою думку не зможу, але ті з вас, хто досить довго жив і харчувався в Азії, зрозуміють мене. По-друге, для переважної більшості слов’ян, які виросли на порівняно помірній за смаком їжі, велика кількість спецій і приправ у кулінарних традиціях багатьох азійських народів може здаватися цілком неприйнятною. Хай там як, попри згадані причини, я цілком розумію тих своїх друзів і знайомих, які на запитання, чи люблять вони азійську кухню, відповідають ствердно. Іноді, знаєте, мені самому хочеться скуштувати чогось незвичайного, а вже чого-чого, та цього самого незвичайного в азійських гастрономічних уподобаннях вистачає!
Картоплю в Україні іноді називають «другим хлібом». І це не дивно, адже цей овоч є одним із найбільш затребуваних інгредієнтів на нашій кухні, і з нього готують найрізноманітніші страви. За обсягами щорічних урожаїв картоплі українці стабільно посідають четверте місце у світі.
Цікавий той факт, що страви з капусти у слов’янських народів їдять значно частіше, ніж у країнах Західної Європи й Америки. Для порівняння скажу, що серед європейських народів, які тримають пальму першості в цьому питанні, відзначилися бельгійці — у середньому 4,7 кг капусти на кожного жителя за рік, голландці — 4 кг та іспанці — 1,9 кг. Середньостатистичний американець протягом того самого року з’їдає 3,9 кг капусти. Натомість представники слов’янських народів, до яких належимо й ми з вами, видають показник у 16-20 кг з’їденої капусти на душу населення за рік! Результат, що викликає повагу, погодьтеся. Ну, хоч у чомусь перевершили. 😀
Картопля, смажена по-американськи, або «хеш-браунс», — дуже проста страва, яку готують із картоплі, попередньо подрібненої в стилі «свіс рості» (швейцарська страва з тертої картоплі, яку готують у формі…
Давно й добре знайоме всім нам пюре, яке в англомовному світі називають «меш» (англ. — mash), що перекладається як «місиво, мішанина, пульпа, розминати, розчавлювати», — дуже проста страва, яку в переважній більшості випадків готують із відвареної картоплі, іноді з додаванням інших овочів. Часто домашнє пюре поєднують також із вершковим маслом і молоком. Крім того, його традиційно збивають. Пряме призначення пюре — бути гарніром до будь-якого виду м’яса, рідше — до овочів. У деяких випадках картоплю для пюре не очищають від шкірки, і тоді її не збивають.
Назва цибулі «порей» (українською — «пир», польською — «пор») запозичена через німецький термін porrei зі старофранцузького porrada й латинського porrum. Цей овоч має велику популярність у західноєвропейській кухні, особливо в англійській, португальській, французькій та італійській.
Грецький підхід до їжі — це патріархальне поєднання ґрунтовності в усьому, що стоїть на столі, і водночас пам’яті… пам’яті про власну працю, вкладену у виробництво продуктів для цієї самої їжі та, звісно, в її приготування. Можливо, я повторюся, але греки «не їдять, щоб жити, а живуть, щоб їсти». Тому їжа для них — це явище передусім соціальне, слушна нагода зібрати компанію людей, які «разом переломлять хліб». Для цього грецька кухня пропонує величезне розмаїття найрізноманітніших страв.